Колочава. Панорами 3D
Одним з найцікавіших місць в гірському селищі Колочава є його музей, один з шести, який носить назву Колочавська вузькоколійка. Саме цей музей є присвятою унікальній залізниці Колочави. У музеї можна ознайомитися з тутешньою історією залізничної справи, яка була дуже важливою для жителів села і регіону в цілому.
Музей був відкритий в ювілейний день народження закарпатської вузькоколійки - на сотий ювілей.
У Колочаві ви можете розміститися в готелі "Ажіо-Тур", де вас чекають комфортабельні номери та привітний песонала.
тел. готелю "Ажио-тур"+38(031) 462-41-81, +38(067) 215-09-85 e-mail: agio.tour1@gmail.com
Також варто згадати, що Колочавська вузькоколійка являє собою єдиний музей Закарпатського краю, в якому можна ознайомитися з історичними реліквіями вузькоколійних залізниць Тереблянської, Тересвянської і Боржавської долини, а також вузькоколійних доріг річок Ріка і Латориця, а також верхів'я річки Тиса - шляхи проходили по горах , а їх чимало навколо Колочави: Ружа, Топаз, Барвінок, Дарвайка, Стримба.
Цікаво, що фірма «Полак і Шульц» побудувала першу в Тереблянській долині вузькоколійну залізницю. Ця подія відбулася в 1887 році. Дорога мала довжину в 3 кілометри, і в розташування вузькоколійки входили 24 вантажних вагони і паровоз. Пізніше, в період з 1902 по 1904 року дорога подовжилася і її протяжність склала 6,5 кілометрів. Пізніше тут став ходити локомотив.
Починалася колія зі станції Бурштин і рухалася у напрямку до Вонігов. До середини 70-х років проіснувала Бурштинської-Колочавська, або Вільшанська вузькоколійна залізниця, довжина якої складала 35 кілометрів. Її побудувало держпідприємство «ЗакарпатГЕСбуд» ще в радянські часи. Однак вузькоколійка занепала і могла б прийти в непридатність, якби не ентузіасти.
Ідея створення музею, присвяченого вузькоколійної дорозі, народилася зовсім недавно, і в порівняно короткий термін вдалося відтворити ціле депо з 10 вагонів, серед яких є радянський товарний, пасажирський чеський, угорський, а також вагони, які призначені для транспортування води, лісу і худоби. Дорога-музей була зібрана буквально по крупицях.
Остаточно вузькоколійка була дозволена з причини паводка в 1988 році, на неї також зазіхнули шукачі металу, проте її фрагменти збереглися високо в горах. Зараз в ешелоні музею можна зустріти по-справжньому унікальні експонати, завдяки яким можна ознайомитися з історією вузькоколійної залізниці Закарпаття, а також про роботу і життя працівників залізниці і пасажирів тих часів.
Найцікавішим експонатом музею Колочавська вузькоколійка є так зване серце ешелону. Це потужний і красивий паровоз, який прибув сюди з Німеччини в 1951 році. Працював цей екологічно чистий транспорт аж дол 1973 року, і йому пощастило, що його не здали на металобрухт, адже тепер він представляє справжню гордість регіону.
І місцеві жителі люблять відвідувати цей музей, а вже що говорити про туристів, які обов'язково цікавляться «Колочавською вузькоколійкою». Будь-який з відвідувачів може зробити подорож назад у часі і стати пасажиром стародавньої залізної дороги, а також відчути себе справжнім працівником вузькоколійки.
У музеї «Колочавська вузькоколійка» можна покататися на дрезині, і також почути справжній гудок паровоза. Однак подія це значуща, тому досить рідкісне - паровоз видає гудок всього два рази на рік - на День незалежності України 24 серпня і в день Колочави - перше неділі травня.
